Григорій Немиря

Небажання вводити воєнний стан як державна зрада

В Україні йде повномасштабна війна. Спершу вона маскувалася під дії місцевих, внутрішніх сил, але в понеділок 25 серпня російські війська відкрито вторглися на територію нашої країни одразу на двох напрямках: Новоазовська та Ілловайська.

В таких умовах продовжувати робити вигляд, що у нас триває АТО, сили якої борються проти розрізнених групок терористів, і посилати добровольчі батальйони на загибельне зіткнення з вишколеними, якнайкраще озброєними і просто значно чисельнішими силами регулярної армії РФ (ба, більше, того — з найкращими їхніми військами) — це військовий злочин. І зумовлений такий злочин може бути тільки або повним безумством політично-військового керівництва (президента, АП, керівництва силових відомств і АТО) — чого ми явно не спостерігаємо — або державною зрадою (про що були попередження ще до виборів).

Ще до відкритого російського вторгнення численні громадські активісти, політики й політичні аналітики вимагали від президента ввести воєнний стан у Донецькій та Луганській областях, що дозволило б у короткі строки розгромити сили терористів і принести на нашу землю мир. Щоб протидіяти цим вимогам, Адміністрація Президента (зрозуміло, з відома та погодження особисто президента) запустила "качку" про те, що, нібито, при введенні воєнного стану в Україну перестане надходити міжнародна фінансова допомога, зокрема, кредити від МВФ.

Після початку широкомасштабної війни Росії проти України ця брехня порошенківського оточення стала особливо бридкою. Тому дуже доречною стала прес-конференція Андрія Кожем’якіна та Григорія Немирі 29 серпня, в якій вони роз’яснили неправдивість заяв президентської сторони.

В останні дні ми (euro-maidan.info) виявили, що брехня від АП успішно поширюється деякими громадянами на рівні чуток. Тому передруковуємо вказану прес-конференцію. Найбільш важливі моменти сказані в ній Григорієм Немирею; вони звучать на наведеному нижче відео, а в тексті виділені нами жирним нарисуванням.

Оголошення воєнного стану на території Луганської і Донецької областей — шлях до миру, і це обов’язок президента, — «Батьківщина»

 

Українська

Чому ратифікація угоди з ЄС – найефективніша АТО

І чим загрожує зволікання.

Григорій Немиря
голова комітету Верховної ради з питань європейської інтеграції
для forbes.ua

Із юридичного, зовнішньополітичного та технічного аспектів нема жодного переконливого аргументу, чому потрібно затягувати ратифікацію угоди. Із технічного боку ратифікаційний пакет готовий, усі необхідні узгодження завершено.

Чи існують політичні обмеження? Є кілька версій.

1. Позиція ЄС і/або окремих країн-членів ЄС, які не підтримують швидкої ратифікації України. Такі розмови і припущення не можна сприймати серйозно. В останній резолюції Європарламенту та висновках Ради ЄС міститься заклик до України якнайшвидше ратифікувати угоду. Молдова і Грузія, які того ж дня, що й Україна, підписали Угоду про асоціацію з ЄС, уже ратифікували свої договори. При цьому Молдова теж перебуває у важкій ситуації (активізувалася проблема Придністров'я), але це не завадило їй виконати цю роботу.

2. Ще одна, непублічна, причина зволікання полягає в тому, що нібито тривають консультації з Росією. Грубо кажучи, ведуть торги. Але це не витримує жодної критики. Угода з ЄС – не комерційний контракт на поставку какао-бобів, де можна домовлятися про ціну чи терміни постачання. Наш цивілізаційний вибір апріорі не може бути предметом торгу.

3. Уважне прочитання тексту угоди зводить нанівець аргумент про те, що нібито потрібно узгоджувати графік імплементації. У ст. 486 «Набуття чинності і тимчасове застосування» зазначено, що сторони мають ратифікувати угоду відповідно до своїх власних процедур. Це означає, що жодна третя сторона не може впливати на це процес і Україна не повинна погоджувати графік ратифікації. Чи виконала Україна свої внутрішні процедури? Так, і це підтвердили на засіданні комітету з євроінтеграції із представниками уряду.

4. Ще одна причина зволікати з ратифікацією – неготовність частини галузей до відкритої торгівлі з ЄС. Кажуть, якщо ми ще потягнемо місяць-два, то деякі наші сектори економіки виграють. За довідкою, підготовленою Мінекономіки в жовтні минулого року, вигоду від цього матимуть тільки бджолярі. Чому теоретичний успіх бджолярів має впливати на долю цієї угоди? При цьому важливо пам'ятати найголовнішу цінність цієї угоди і її відмінність від звичайних угод про зону вільної торгівлі – це її асиметричність. ЄС уже тепер знімає майже всі бар'єри і дає Україні як країні зі слабшою економікою можливість підготуватися протягом перехідного періоду.

5. Ще одна версія, чому затягують ратифікацію, – нібито бажано разом із ратифікацією ухвалити закон про програму імплементації угоди. Але немає жодного прикладу такого зв'язку – чому раптом це потрібно приймати одночасно? Досвід більшості країн, які нині є членами ЄС, свідчить про те, що такі програми національної імплементації ухвалювали уряди країн. Ніщо не заважає Кабміну ухвалити такий план. Це штучний і вигаданий аргумент, який не витримує критики.

Я свідомо уникаю моральних аргументів на кшталт «А за що стояв Євромайдан?» Такі докази можуть використовувати тільки моральні авторитети. Я ж кажу про технічні, політичні, зовнішньополітичні та правові елементи. У жодній із цих сфер немає переконливих свідчень на користь заморожування цієї угоди.

Уроки Вільнюса

У Російської Федерації є свій проект економічної інтеграції для пострадянського простору. Тому політика Кремля довгий час полягала в тому, щоб обмежити суверенітет України, зокрема зовнішньополітичний вибір. Була вимога – червона межа щодо НАТО та ЄС, навіть у формі Угоди про асоціацію.

У листопаді минулого року Віктор Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію. Згадайте, він не казав, що ми не підпишемо документа, він казав: «Зачекайте, я вам гарантую, що ми підпишемо його, тільки пізніше». Нині ми близькі до його риторики. Уже лунають заяви на кшталт «обов'язково підпишемо у вересні, ну а якщо пізніше – теж нічого».

Я переконаний, що одним з елементів інтенсифікації конфлікту на Донбасі був якраз серйозний намір Путіна не допустити нашої економічної інтеграції з ЄС. У цих умовах найкраща антитерористична операція – ратифікація угоди, яка, я певен, набере більше, ніж 300 голосів. До того ж затягування ратифікації сьогодні означає ризик заморожування процесу інтеграції, а завтра – ризик конфлікту на території нашої країни. Якщо Україна не встигне ратифікувати угоду, то вона втратить можливість тимчасово застосовувати її економічну частину з 1 листопада. Цього треба уникнути.

Звичайно, не можна сказати, що вчора ми підписали угоду, сьогодні ратифікували і за ніч усе різко зміниться. Але немає жодного прикладу, щоб у країн, які пройшли цей етап і стали членами ЄС, погіршилися стандарти життя. Навпаки, тривалість життя збільшилася, зарплати зросли, екологічні стандарти і рівень освіти підвищилися. Чому те, що добре для народів цих країн, має бути погано для України?

Сама історія євроінтеграції свідчить про те, що коли країни переходять межу 50% частки ЄС у зовнішньому торговельному обороті, створюються передумови для глибшої політичної інтеграції. Свого часу в Естонії, Польщі та інших країнах, які нині є членами Євросоюзу, цей показник сягав 70–80%. В України поки що 30%.

Угода про асоціацію дає змогу диверсифікації торговельних відносин. Якщо ми подивимося на два-п’ять років уперед, це можливість створити нові робочі місця. Чому свого часу Словаччина після цивілізаційного розлучення з Чеською Республікою мала програшні позиції, а тепер виробляє найбільше легкових автомобілів на одиницю населення у світі? Тому що вони змогли використовувати свою близькість до ЄС, їхню індустріальну базу, зокрема й військово-технічний комплекс, модернізацію і конверсію. То чому цього не може зробити Україна?

Будь-які транзакції, зокрема економічні, вигідніші й конкурентоздатніші, коли відстань невелика. Відстань у рамках Митного союзу Москва – Мінськ – Астана досить велика. А Європа компактніша, все близько. Це ринок понад 500 мільйонів споживачів, це стандарти, які перевершують те, до чого ми звикли.

Є два підходи до життя. Перший – не відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні. Другий – не відкладати на завтра те, що можна відкласти на післязавтра. Ми повинні керуватися першим підходом.

Українська
Підписатися на Григорій Немиря