Український уряд заплатив за нове російське вторгнення?

30 жовтня за 10 хвилин до опівночі у Брюсселі Україна (в особі міністра енергетики Юрія Продана), Росія (в особі міністра енергетики ж Олександра Новака) та ЄС (в особі єврокомісара з питань енергетики Гюнтера Етінгера) підписали тристоронній протокол, що має регулювати постачання газу з Росії в Україну до березня наступного 2015 року.

Згідно з цим документом, Росія зобов’язується продати Україні 4 млрд кубометрів газу на умовах передоплати, а Україна, у свою чергу, — до кінця року погасити борг у розмірі $3,1 млрд й оплачувати щомісячні поставки. Євросоюз став гарантом того, що Москва не змінить ціну, а Київ оплатить усе вчасно і повністю.

Таким чином, Україна визнала за собою борг, який вона в цей самий час оспорює у стокгольмському арбітражі, стверджуючи, що з 2010 року накопичився не борг за поставлений газ, а навпаки — переплата у розмірі 6 млрд.

Більше того: уряд вже наказав Нафтогазу здійснити оплату, а НАК Нафтогаз вже — 4 листопада — перерахував Газпрому перший платіж за газ на суму 1,45 млрд дол. Половину суми. Другу половину обіцяють заплатити до кінця цього року (тобто, в межах двох місяців). Причому оплата здійснена за рахунок грошей, які Росія заплатила нам за транзит газу через нашу територію. Тепер уряд Яценюка ці гроші просто повертає Росії.

Що це означає на практиці? Тільки одне: у Москви тепер є гроші на поглиблення інтервенції в Україну. І вона ними скористається. Україна вчергове (цього року) заплатила агресору за продовження війни проти себе.

Історик Юрій Фельштинський вже попереджав, що грошей на війну з Україною у Росії немає, тому будь-які виплати за газ з боку України дуже потрібні Кремлю і одразу ж будуть використані ним для нового етапу агресії. Зараз бюджет Росії практично порожній, економіка навіть формально не зростає (і це економіка, організована довкола видобутку сировини, а не виробництва товарів), а російський уряд готується до її падіння наступного року. Скорочуються валютні резерви (хоча золото Центробанк Росії активно скуповує), і фактично вони вже досягли переддефолтного рівня. Задля утримання Криму було безповоротно спорожнено (практично, розграбовано) недержавні пенсійні фонди і вивезено готівку з Краснодарського Краю. Крупні російські компанії відрізані від кредитів через санкції, капіталізація і прибутки багатьох із них різко впали (наприклад, Газпрому). Видобуток нафти суттєво падає (родовища вже виснажуються), і в найближчі роки, за оцінками Лукойла, може просто обвалитися. Населення Росії в містах убожіє, а села взагалі вимирають. Соціальні вибухи в найближчому майбутньому практично неминучі.

Що може перекрити повний провал в керуванні країною та її екнономічний крах? Тільки військові перемоги. Це знає кожен диктатор. Тому дуже скоро гроші, заплачені Яценюком і Коболєвим Росії за газ, конвертуються в новий виток війни проти України. Питання лиш одне: коли?

Улюблені кремлівські дати для нападу на сусідів Росії і спроб розв’язання у них громадянських воєн групуються на початку листопада. Це вже зараз. В цьому контексті видається зовсім невипадковим оголошення з 5 по10 листопада всенімецького страйку машиністів локомотивів. З середи — і до понеділка. Формально — через 5% відсотків зарплатні. А реально — навіщо намагатися паралізувати залізничне сполучення в головній країні Європи на п’ять днів?

Саме в ці дні Росія може зробити новий кидок на Маріуполь. Якщо встигне освоїти заплачені Нафтогазом кошти. Якщо ні — нападе пізніше. Але обов’язково нападе. Бо діватися Путіну вже нікуди.

Українська