Авраам Шумлевич, професор, політолог, президент "Інституту Східного Партнерства"
Я не вірю, що Росії вдасться приєднати Крим.
Путінська влада остаточно втратила зв'язок з реальністю.
1. Сьогодні не 91-й рік.
2. Пряме військове втручання в центрі Європи, у справи 50-мільйонної країни, цілісність якої гарантована не лише звичайним міжнародним правом, але особливим договором із США й Англією - такого ніхто не допустить.
3. Окрім усього іншого, не допустять тому, що якщо допустити - полетить вся система міжнародних договорів, й почнеться ланцюгова реакція силового розділення кордонів.
4. Туреччина має особливі інтереси в Криму, й не втручатись вона не зможе. Через декілька годин після початку відкритої фази конфлікту, Туреччина вже назвала кримських татар своїми співвітчизниками.
5. Досвід останніх десятиліть, починаючи із вторгнення СРСР в Афганістан, Фолкединських островів, окупації Іраком Кувейта та громадянської війни в Югославії доводить, що в таких випадках спочатку Захід діє нерішуче, довго думає - але потім б'є на повну міць.
6. Світ до цього часу не усвідомив того, що відбулося на Майдані - бій в центрі Європи з сотнями розстріляних, здійснений Януковичем за допомогою прямого втручання Росії - це безпрецедентна річ. Коли те, що відбулось, дійде до свідомості суспільної думки й політиків - вплив цього буде відчуватись десятиліттями. Рахунок же особисто Путіну й Росії вцілому, буде висловлено набагато раніше, що також вплине на реакцію на дії Росії в Криму.
7. Кремль не ставить на найвдаліші фігури й сили. Не знайти нікого в багатомільйонній країні, на кого можна поставити, крім як на туалетного крадія з очевидними психічними девіаціями - це потрібно вміти. Ті сили, на які ставить Кремль в Криму - за останні двадцять років довели свою цілковиту імпотентність. Окрім сумних скарг "Путіне, врятуй нас", вони нічого не організували: ні масових рухів, ані акцій, нічого. Опора на таких контингент не сприяє успіху операції.
8. І події в Києві, і події в Криму організовані фантастично непрофесійно. Вуха РФ стирчать з самого початку, ціла низка наявних оперативних можливостей розвитку операцій не використовується, майже завжди обирається найгірший спосіб дій, з самого початку час безнадійно втрачено, все здійснюється найжахливішим чином. Таких заколот не може закінчитися успіхом.
9. Тому час подумати, що відбудеться після завершення авантюри - й підготуватись до цього раніше.
10. Москва не змогла організувати справу так, щоб роль Чорноморського флоту залишилась непоміченою. Ще до початку операції стало очевидним, що порушено договір про перебування сил Росії в Криму і що РФ використовується для грубого втручання у справи суверенної України. Тому, навіть якщо Кремль зараз знайде в собі хоча б частку розсудливості й згорне операцію - наслідки будуть неминучі. Чорноморський флот буде вигнано з української території, що серйозно змінить ситуацію в Чорноморсько-Каспійському регіоні, в Середземномор'ї та на Близькому Сході.
11. Якщо зараз Москва знайде в собі сили зупинитись, виведе війська з української території, то наслідки обмежаться виходом Чорноморського флоту з України. Але те, що Кремль залишить авантюру - маловірогідно.
12. У випадку, якщо справа дійде до відкритого протистояння, спроб відділення Криму, наслідки будуть такими:
13. Варто очікувати швидкого входження або асоціації України з ЄС і НАТО, навіть до появи військ альянсу в Україні. Через декілька годин після початку відкритої фази конфлікту, ЄС вперше висловився за надання Україні перспективи членства.
14. Країни Балтії, Білорусь, країни Південного Кавказу та Середньої Азії віддаляються від РФ.
15. Санкції і, тим більше, війна, завдадуть смертельного удару по економіці РФ. Висока вірогідність апаратного повалення Путіна, або ж масової революції.
16. Москва не зможе фінансувати в повній мірі еліти національних, в першу чергу Кавказьких, регіонів, економічних стан там різко погіршиться, виникне дуже сильний рух за відокремлення від Росії.
17. Сепаратизм національних регіонів та обласних, сепаратизм самих росіян, отримає систематичну підтримку з боку різних зовнішніх сил Сходу, Заходу й Півдня.
18. Захід до цих подій розглядав Москву як силу, яка стабілізує, в першу чергу на Північному Кавказі, й визнавав наявність особливих на пострадянському просторі. З цим буде покінчено. Ставлення основних світових гравців до Росії буде відтепер як до небезпечної, непередбачуваної та деструктивної сили, й розпочнеться політика жорсткого її витіснення.
19. По відношенню до Північного Кавказу влада Москви почне розглядатись як влада небажана, яка допускає жахливі порушення прав людини, призводить до дестабілізації та появи ісламського екстремізму.
20. Буде розпочато пошук та конструювання місцевих політичних сил, які здатні забезпечити розвиток Північного Кавказу як політично незалежної від Москви території, створення політичної влади стабільної і такої, яка не буде загрожувати Заходу й Туреччині.
21. Після цього почнеться тиск на Москву з використанням усіх можливих важелів, від економічних санкцій до політичної й негласної військової підтримки озброєного спротиву, що призведе до швидкого відходу Росії з Північного Кавказу.
22. В операції по відокремленню Криму, Москва використає ті ж методи та політтехнології, що використовувались в Абхазії, Південній Осетії та ПМР. Схожість сильно впадає в очі. До цих пір по відношенню до цих утворень було розуміння того, що це не просто ширма для російської окупації, але й волевиявлення частини корінного населення цих земель. Надалі таке ставлення забудеться. Їх ліквідація розглядатиметься як гарантія незастосування цих методів у майбутньому, а самі вони почнуть розглядатись лише як можливі плацдарми для подальшої агресії Кремля, розташовані на незаконно захопленій чужій території. Тому такі державні утворення почнуть розглядатись як повністю нелегітимні й небажані, більше того, як такі, які загрожують світовому ладу. З боку Заходу й Туреччини розпочнеться робота з їх ліквідації.
23. Окрім цього, те, що відбулося навколо України, відобразиться на ситуації на Далекому Сході, навколо Курил, можливо буде актуалізовано питання Сахаліну й Калінінграду.
24. Будуть застосовані кроки для відсторонення від влади особисто Путіна.
25. Захід навряд почне конструювати або підтримувати на початковому етапі сили всередині власне Росії, які виступають за повалення кремлівського режиму як такого, корінну зміну системи влади в Росії. Проте, якщо такі сили з'являться і самостійно зможуть стати загрозою для влади Кремля, вони мають шанс отримати серйозну підтримку.
Джерело: Новости России
- Щоб додати коментар, увійдіть
