Чи полонить "Газпром" Україну?

Здавалося б, в кінці 2013 року Україна втратила шанс вислизнути із задушливих газових обійм Росії.

Після підписання Віктором Януковичем угод з Володимиром Путіним країна опинилась глибоко втягнутою в братські відносини.

Проте зараз існує шанс "відмотати" назад домовленості, які здаються непорушними.

Такий шанс з'явився завдяки Євромайдану.

2013 рік міг виявитись переломним в рішенні хронічної проблеми України - залежності від російського газу. Вперше Київ здійснив декілька кроків, які змусили "Газпром", м'яко кажучи, нервувати.

Вони давали можливість знизити обсяги закупівлі газу у північного сусіда. За результатами 2013 року це й трапилось: порівняно з 2012 роком було заощаджено 5 млрд кубометрів блакитного палива. Всього за рік Україна зробила наступне.

1. Підписала контракти на постачання газу з Європи і купила його 2,2 млрд кубів.

2. Уклала угоду зі світовими гігантами, компаніями Shell і Chevron, про добування сланцевого газу в Україні. Кожна з цих компаній запланувала вкласти в розробку родовищ близько 10 млрд. дол., щоб у 2016-1017 роках розпочати промисловий видобуток.

3. Поступово почала нарощувати обсяги власного видобутку газу, декларуючи курс на закупівлю нового обладнання та розробку нових родовищ.

4. Домовилась з Китаєм про початок будівництва заводу з виготовлення синтетичного газу. Цей проект, за словами представників профільного міністерства, має заощадити ще 4 млрд. кубометрів газу.

5. Ввімкнула режим економії газу. В регіонах почали вираховувати кубометри й шукати можливості для заміни його на альтернативні джерела енергії. За даними уряду, за рік вдалось реконструювати 667 котелень, з них 170 - перевести на біопаливо. Це дозволило заощадити 5% палива.

Всі ці заходи обернулись для "Газпрому" зниженням виручки на 2,3 млрд. дол. та перспективою втрати українського ринку в найближчі декілька років.

Проте найбільш реальною загрозою була можливість подання Україною позову в міжнародні суди. Майже очевидно, що вони вважали б російський газовий контракт невигідним для України і винесли б рішення або примусового пергляду умов договору, або його розірвання.

Більше того, такі прецеденти вже є. В 2013 році так вчинило багато європейських держав. Вони або отримали судові рішення на свою користь, або досягли поступок від "Газпрому" на етапі досудового врегулювання.

Зрозуміло, Україна не збиралась цього робити. Чому?

Варто черговий раз згадати присутність при владі Юрія Бойка, бізнес-партнера олігарха Дмитра Фірташа та екс-глави Адміністрації президента Сергія Льовочкіна. Багато років цей чиновник вміло блокував усі спроби перегляду таких несправедливих "Юліних" газових контрактів.

Виникає чергове "чому". Очевидно, про справжні причини знає невелика кількість людей: Бойко та його партнери, президент Віктор Янукович і, мабуть, ще декілька осіб.

Так тривало багато років. Влада критикувала Росію за завищені ціни на газ, але нічого не робила, щоб зупинити торгівельну вакханалію. На адресу "Газпрому" було переведено десятки мільярдів доларів.

Лише коли золотовалютні резерви України опинились на межі зникнення, а курс гривні - на межі девальвації, влада наважилась переглянути ціни. Ці кроки співпали з об'єктивною необхідністю для Росії. Їй просто життєво необхідно втримати такий величезний ринок збуту.

Не варто піддаватись ілюзії, що влада України з доброї волі наважилась на такі кроки, як видобуток сланцевого газу або переведення котелень на альтернативні види палива. Це вимушені кроки. Якби в резервах була валюта, влада ні за що не почала б просити знижки на газ та фінансування від Росії.

Можна навіть сказати, що Янукович сам себе загнав у глухий кут. Його теперішня залежність від Росії - це результат багаторічної дії незовсім прозорих газових домовленостей. Що ж в результаті?

Щоб втримати український ринок, Путін пішов на суттєве зниження ціни на газ. Зрозуміло, що Москва зробила це у властивий собі спосіб.

Знижка на блакитне паливо стала лише наживою. Проковтнувши її, Україна не лише на довгі роки здала Росії свій ринок газу, але й погодилась піти на інші поступки. Можливо - на вступ до Митного союзу, здачу газотранспортної системи та розпродаж декількох стратегічних об'єктів.

Втрати, які на папері мав зазнати "Газпром" від зниження ціни на газ, насправді зовсім скоро принесуть Росії очевидні вигоди. Які?

По-перше, контракт, який в Києві називають кабальним, проводжує діяти. Підписавши додаток до нього, Україна ще раз після харківських угод підтвердила його легітимність. Кабальний контракт - до 2019 року, а розмір знижки може переглядатись щоквартально.

Будь-які дії Києва можуть розглядатись як недружні, внаслідок чого ціна з 268,5 дол. за тисячу кубометрів відразу ж повернеться на попередній рівень - 400-410 дол. за тисячу кубометрів.

По-друге, в обмін на тимчасову знижку "Газпром" вимагає від України закуповувати якомога більше блакитного палива. Міністр енегретики й вугільної промисловості Едуард Ставицький прогнозує збільшення постачань газу з Росії до 33-35 млрд кубометрів.

Оцінки "Газпрому" - 35-40 млрд кубометрів у 2014 році, що дозволить компенсувати його втрати й повернути бізнес з Україною на попередній рівень.

По-третє, і це найголовніше, Росія, знижуючи ціну, вирішує головне завдання - виведення з українського ринку всіх її потенційних конкурентів. Глобальне завдання Москви - закрити будь-який газовий кран, який веде в Україну з інших джерел, і завадити збільшенню видобутку всередині країни.

Перші наслідки цих кроків вже відчуваються. На постачаннях газу з Європи накладено табу. За словами Ставицького, реверс зараз невигідний.

Зі сланцевим газом виникла незручна пауза. Представники Chevron зустрічались з Януковичем, а Shell - спілкувались з Азаровим.

Екс-прем'єр зазначив, що плани української влади не змінюються. Проте чи легко приймати рішення про мільйонні інвестиції, коли ціна на газ за декілька днів може змінюватись на 130-140 дол. лише з політичних причин?

Окрім того, Росія вже почала використовувати "екологічні" аргументи. За версією Мінприроди РФ, видобуток сланцевого газу в Україні може призвести до забруднення води в Росії. Можливо, до цієї версії додадуться ще й інші і протягом одного-двох років Shell і Chevron доведеться згорнути діяльність в Україні.

Чи можна завадити планам "Газпрому"? В тій системі відносин між Україною і Росією, яка існувала до цього часу, зробити це було неможливо. Газовий ринок - це лише частина великого плану з посилення впливу Москви на Київ.

Втім, скорегував цей процес Євромайдан. Не секрет, що це вже зовсім інший рух, який був у грудні. В центрі Києва стоять дещо інші люди, які сповідують інші цінності. Особливо очевидною ця трансформація стала після силового протистояння на вулиці Грушевського.

Євромайдан сьогодні - це ефективний інструмент тиску на Януковича. Будь-яка спроба застосування силового сценарію зіштовхнеться з жорстким супротивом всередині країни та з боку світових гравців. Це означає, що влада намагатиметься цього уникати. Чи не вперше вона готова дослухатись до їхніх доказів.

Щоправда, залишаються відкритими питання, в якому напрямку відбувається тиск на Януковича, яка в цих процесах позиція Москви, Європи, США та внутрішніх еліт України. Адже до перегляду угод Януковича потрібно схиляти, а ці вимоги має хтось озвучити.

Натяк на те, як вирішиться ситуація, можна буде отримати незадовго після ротації Кабміну. Адже домовленості з Росією могли триматись лише на міцній вертикалі влади Януковича. Сьогодні ця вертикаль знаходиться під загрозою.

Це означає, що Україна отримала шанс переграти газову партію. Якщо вона, звісно, захоче ним скористатись і буде самостійною у своєму виборі.

Джерело: Українська правда