Перші "успіхи" уряду Арбузова: девальвація та "підмальовка" ВВП

Здійснилась мрія Сергія Арбузова. Він став прем'єром.

Після того, як Микола Азаров пішов у відставку, Сергій Геннадійович став в. о. прем'єром. Так представник "Сім'ї" очолив уряд.

Можемо із впевненістю прогнозувати: ТАМ він надовго. Хоча кваліфікаційно та ідейно Арбузов точно не на своєму місці.

Як же втриматися в "кріслі", якому чиновник не відповідає? Секрет простий - завдяки прикриттю з боку президента.

Зараз ніщо не заважає Сергію Геннадійовичу залишатись в. о. прем'єра аж до завершення повноважень Януковича. Тимчасовий прем'єр може працювати вічно. Протягнув же Пенсійний фонд без керівника більше року.

Щоб Арбузов воцарився в Кабміні, залишилось вирішити декілька проблем.

Перша - це опір декількох угруповань при владі. Наприклад, ще до початку Євромайдану повернутися в уряд ретельно готувався Сергій Тигипко. А тандем Дмитра Фірташа і Рината Ахметова нібито домовились посадити в крісло прем'єра головного російського лобіста - Юрія Бойка.

Є ще декілька груп впливу, яким Арбузов не подобається. Не як людина, а як представник "Сім'ї". З його призначенням на посаду прем'єра найближче оточення Віктора Януковича остаточно візьме під контроль уряд - шкодячи всім іншим.

Друга проблема - Євромайдан, який відображає позицію величезної кількості жителів країни. Якщо для мітингувальників Азаров був прихильником Януковича, то Арбузов - це буквально частина тіла президента.

Те, що Азаров пішов у відставку, нічого не змінює. Уряд продовжує керувати країною в інтересах президента.

Сильно "замазаний" в розгін та відстрілювання демонстрантів, Микола Янович однак пішов відносно спокійно. Якщо влада не втопить Євромайдан в крові (а цього прагне багато хто), то в Гаазький суд колишнього главу уряду ніхто не потягне.

З його відставкою все стало навіть зрозуміліше. З уряду прибрали "весільного генерала", який нібито щось вирішував. Нехай тепер відповідальність за власні вчинки несуть Арбузов і його найближче оточення.

По суті, Азаров зробив подарунок собі. Він не захотів брати на душу такі гріхи, як зубожіння населення та можливі збройні конфлікти.

Натомість Арбузов менше ніж за місяць уже встиг заробити собі на "погони" декілька зірок.

Його уряд влаштував девальвацію гривні. Прямо зараз курс нашої валюти впевнено рухається до позначки 9 грн./дол.

Його ж уряд "підмалював" ріст ВВП за 2013 рік. Замість очевидного мінуса Держкомстат позначив скромну цифру 0%.

Чи готовий Сергій Ганнадійович очолити уряд?

Ось сильно розтиражоване перше звернення в. о. прем'єра до уряду. "Актуальними завданнями для уряду сьогодні є забезпечення своєчасної виплати заробітних плат і безперебійна робота всіх систем життєзабезпечення країни", - під кальку повторюють провладні видання темник піарників Сергія Геннадійовича.

Нікого не бентежить той факт, що такі цитати звучать неадекватно з уст людини, яка претендує на роль прем'єра. Не має глава уряду робити головним своїм завданням розчистку дорог.

Особливо, якщо цей кандидат просидів до цього часу в Кабміні декілька років, і точно знає набагато важливіші деталі.

Все своє послання Арбузов присвятив невиплаченим зарплатам на 808 млн. грн., на які слабо може вплинути. Проте він забув згадати про недовиконання прибутків бюджету на 12 млрд. грн. в 2013 році, про "друкування" Нацбанком для уряду 41 млрд. грн. протягом 2013 року, про зростання заборгованості населення за комунальні послуги до 12 млрд. грн.

Словом, Арбузов кваліфікаційно "не доріс" до посади прем'єра. І, найголовніше, він нічого не хоче змінювати. Це вірний солдат армії Януковича, а тому варто лише збільшувати "удої".

Цікаво, що одночасно у ЗМІ розгорнулась жорстка критика в бік інших потенційних кандидатів у прем'єри - наприклад, Олександра Вілкула.

Це свідчить лиш про одне. З Арбузова "ліплять" прем'єра й одночасно інформаційно "завалюють" конкурентів.

Всупереч впевненості представників Євромайдану, Янукович не ослабив свої позиції. Навпаки, він продовжує зміцнювати вертикаль своєї влади.

Андрій Клюєв очолив Адміністрацію президента і готує Януковичу другий термін президентства. Сергій Льовочкін залишився працювати в Адміністрації президента і, незважаючи на явні спроби віддалитись від Януковича, залишається у сфері впливу Януковича.

Залишилось тільки поставити Арбузова над Кабміном.

Заради чого ж пролилась кров десятків людей на Євромайдані? Щоб відмінили недавно прийняті закони? Але давайте згадаємо старий принцип "створи проблему - виріши проблему". Так імітуються поступки.

На жаль, поки що людські жертви на Євромайдані беззмістовні. Очевидних успіхів немає і відповідальність за це лежить на так званій "трійці". Величезний потенціал руху мільйонів людей було розмито в багатогодинних розмовах ні про що.

Зверність увагу на риторику "опозиції" - Януковичу не було поставлено жодної жорсткої вимоги. "Трійця" просто налаштована повернути стан справ до тих позицій, які були до Євромайдану.

Хвилинку, а для чого потрібні були жертви?

Немає впевненості навіть в тому, що проти президента виступили олігархи. Бунт "групи Ахметова" і "групи Тигипко (в реальності, Фірташа)" в Раді міг бути лише театральною виставою - знову ж таки, щоб показати Євромайдану кіно про нібито "Януковича, який втратив позиції".

Іноді здається, що єдиний спосіб довести мирні протести до перемоги - це звільнити Юлію Тимошенко з ув'язнення. Якби вона опинилась на волі, Янукович не протримався б навіть тиждень. Здається, президент це усвідомлює, тому охорона в харківських в'язницях тримається на рівні.

Поки що ми спостерігаємо лише посилення вертикалі президента. Російська пропаганда та дії влади роблять свою справу. Україна стрімко розділяється на дві частини - "промайданний" Захід та "антимайданний" Схід.

"Регіонали" пішли ще далі. Вони заговорили про федералізацію країни - по суті, про її розкол.

Це якесь дежа вю! В 2004 році "регіонали" вже влаштували з'їзд в Сіверодонецьку, але не понесли за свої вчинки жодної кари.

В 2014 році ситуація значно гостріша. Якщо проти Євромайдану буде в повну силу застосована зброя (а цього прагне багато хто), мова цілком може йти про найдикіші сценарії - аж до розколу України.

Проте відповідальність за такі події тепер ніколи не ляже на плечі Азарова. Він вчасно покинув корабель влади. Відповідати за себе буде "Сім'я".

Микола Янович залишив після себе три роки бездарних "пакращень" та дуже недобру пам'ять.

Як ми запам'ятаємо останнє (хочеться сподіватись) прем'єрство Миколи Яновича?

За нього диктаторський режим Віктора Януковича сфорсувався, зміцнів та "схилив" під себе всю Україну. А після цього почав цинічно й відверто вбивати власних громадян.

Під керівництвом Микола Яновича відбувалось "розпилювання" й "дерибан" бюджетних міліардів в невідомих до цього часу маштабах. Відбулось казкове збагачення "Сім'ї", перш за все за рахунок відбирання чужого бізнесу й перенаправлення під себе державних фінансових потоків.

Довгі чотири роки не помічав Микола Янович, як "дерибанщики" заганяли в рецесію економіку величезної й дійсно багатої держави. Навіть коли бізнес приходив до нього зі скаргами на дії представників "Сім'ї", щиро дивувався.

А ще Азаров запам'ятається величезною неповагою до мільйонів співгромадян. Перед самою відставкою він назвав провокаторами і ледь не нацистами більше мільйона жителів України. Екс-прем'єр щиро підтримав міліцію, яка стріляла в мирних демонстрантів та журналістів.

З багатьох відгуків, в особистому спілкуванні Азаров - мудра й непогана людина. Дивно, чому Євромайдан цього не помітив?

Якби в Україні проводився конкурс на найгіршого прем'єра, Микола Янович мав би всі шанси вирвати перемогу навіть у Павла Лазаренка і Юлії Тимошенко.

Але цілком можливо, що найгіршого прем'єра ми ще не бачили.

Що знають жителі країни про Сергія Геннадійовича Арбузова?

"Молодий...

Перспективний...

Енергійний...

Освічений..."

Десь ми все це чули. А, так - у вересні 2010 року, коли Сергія Геннадійовича призначили першим замісником глави Нацбанку України. Тоді Україна вперше зіткнулась з масовою піар-підтримкою на адресу пана Арбузова.

Нікому невідомого фінансиста, який очолював третьосортний банк в Донецькій області, певні таємні сили раптом почали спрямовувати на перші позиції в державі. Виявилось, що він "Молодий... Перспективний... Енергійний... Освічений..."

Те, що потрібно.

Дуже скоро таємні сили стали цілком видимими і Україна дізналась про існування найголовнішої в країні "Сім'ї". Її серцевину склали президент Віктор Янукович, його старший син Олександр та друзі старшого сина. Першим серед рівних друзів, власне, став Сергій Геннадійович.

Всього через півроку Арбузов очолив НБУ й дуже "непогано" себе зарекомендував. Йому вдалось в найкоротший термін побороти економічне зростання в Україні - попердньому главі Нацбанку Володимиру Стельмаху це завдання ніяк не вдавалось.

За свої "успіхи" Сергій Геннадійович був визнаний "кращим центральним банкіром Східної Європи".

Після цього Арбузов потрапив першим замісником до Азарова. І знову прокотилась хвиля піар-публікацій, в яких "Молодий... Перспективний... Енергійний... Освічений..." мав здійснити справжній фурор.

Досить скоро з'явилась зовсім авангардна "Програма активізації економіки..." авторства Арбузова. Красива й... відразу ж забута. Якщо зустрінете Сергія Геннадійовича в коридорах Кабміну, спробуйте запитати, як справи з виконанням програми.

Чим же займався пан Арбузов на посту першого віце-прем'єра?

Перше й головне - зароблянням грошей для "Сім'ї". Він очолив фінансово-бюджетний блок, який займався фактичним перерозподілом грошових потоків всередині країни. Потоки химерно викривлялись...

Друге - створенням умов для ще більшого заробляння грошей "Сім'єю". Сюди можна віднести китайські проекти та багаторазові спроби зробити товаром українські сільськогосподарські землі.

А в кінці літа 2013 року піарники Сергія Геннадійовича почали розпалювати антиросійські настрої та всіляко агітувати за підписання угоди про асоціацію України з ЄС.

Довгий час вважалось, що Азарова очікує доля Стельмаха. Що прийде час, і "Молодий... Перспективний... Енергійний... Освічений..." посуне Миколу Яновича з посади прем'єра. І вже ніхто не буде стримувати активізацію економіки.

Мрія здійснилась. Азаров подав у відставку і Арбузов став тимчасовим в. о. прем'єра. І тут же відзначився.

Не секрет, що глава Нацбанку Ігор Соркін - особа глибоко несамостійна. Це знають всі банкіри.

Основні питання по НБУ вирішує Сергій Арбузов та його оточення. Валютні операції, рефінансування та інші "тонкі матерії" - не ходіть вирішувати до Соркіна.

28 січня обсяг товарів на міжбанківському валютному ринку досяг максимума в 5,1 млрд дол., і банкіри розуміли основне. "Сім'я" виводить гроші з України.

Внаслідок цих дій курс долара практично наблизився до позначки 8,7 грн. І це не межа. Курс впевнено рухається до позначки 9 грн. за долар.

Нацбанк ніяк цьому процесу не перешкоджає. Ейфорія від підписання російських угод уляглась і тепер зрозуміло інше. Росія дає валюту рівно в такій кількості, щоб Україна могла платити за газ. На всі інші цілі наша держава має шукати долари самостійно.

Якщо версія про виведення "Сім'єю" грошей підтверджується, виникає резонне питання: звідки було "виведено" сотні мільйонів доларів, які покинули Україну? З російських грошей? З грошей від розміщення єврооблігацій?

Очевидно інше. Зараз у Нацбанка немає валюти, щоб стримувати падіння гривні. Тому курс безперешкодно рухається до позначки 9 грн. за долар. І дай Бог, щоб він там зупинився. Тому що на зупинення девальвації у Нацбанка також немає валюти.

Безсумнівно, уряду вигідна девальвація. Вона збільшить зростання ВВП і дасть в бюджет більше податків.

Це відбудеться за рахунок інфляції. Вже подорожчали ліки й побутова електроніка в інтернет-магазинах. На черзі весь інший імпорт, включно з паливом. Як наслідок, інфляція в 2014 році виявиться набагато більшою, ніж у 2013 році. Маштаб цін зросте і бюджет зберуть більше податків.

А ще скажуть, що відновилось зростання економіки. І цим ми зобов'язані Арбузову.

Так, зобов'язані. Але не зростанням, а девальвацією.

За декілька років Нацбанк перетвориться в придаток уряду, позбавлений самостійності. Його функція - друкувати "скільки потрібно" гривні і видавати "скільки необхідно" валюти. А ще - за необхідності "притискати" окремі банки - як це було з сумнозвісною "Таврикою".

Все це - результат роботи "найкращого центрального банкіра Східної Європи". І не тому, що Арбузов поганий або безграмотний. Просто він частина "Сім'ї", яка ставить зовсім інші завдання.

Найцікавіше - це реакція Арбузова на падіння гривні. "Економічних підстав для дестабілізації немає", - вважає він. Приблизно те ж саме в. о. прем'єра казав, коли курс тільки починав рухатись вище 8 грн. за долар. На вулицях долари вже продають за 8,7 грн., а передумов для девальвації все ще намає.

Арбузова цитує Нацбанк - на думку його аналітиків, девальвація має "ситуативний характер". Тоді регулятор сам собі суперечить. Його завдання, в такому випадку, - погасити ситуативне коливання.

Швидше за все, девальвація все ж таки відбувається з благословіння уряду.

Як і в 2012 році, офіційного падіння ВВП не відбулось. Обидва рази валовий продукт коливався на межі "нуля" - тобто, на рівні минулого року плюс інфляція.

Це просто магія! Або все ж таки "підмальовка"?

Вже багато місяців поспіль Україна знаходиться в стані рецесії. Ціни відносно стабільні, а виробництво падає.

Піарники Арбузова вже відрапортували, що Україні "вдалось уникнути падіння ВВП". Це відверта маніпуляція.

Якщо ж згадати останній квартал 2013 року, то він знаменитий наступними подіями. Економічна блокада з боку Росії. Початок Євромайдану. Початок девальвації. Проблеми з бюджетними платежами - і зі зборами, і з витратами. Хронічні затримки платежів банками.

Як же на фоні цих обставин могло відбутись економічне зростання?

На виправдання уряду говорить лише один факт. В 2013 році в Україні був зібраний дуже хороший врожай зернових.

Не виключено, що Кабмін вирішив ухопитися за цей факт і в черговий раз приховати факт рецесії.

І все ж таки, викликає підозру саме точність цифр. ВВП виріс саме на 0,0% і це не можна виправдати жодним врожаєм. З вірогідністю 99% можна казати про те, що уряд Арбузова маніпулює статистикою. Як і уряд Азарова свого часу.

Навіть якщо цифри Кабімну вірні (1% вірогідності), за підсумками двох останніх років ріст ВВП становив 0,2% ВВП. Це нічого.

По суті, Україна два останні роки стоїть на місці.

І якщо в 2011 році Азаров успішно списав власні провали на "папєрєдніков", то на кого списати провал 2012 і 2013 років? Лише на власну бездарність уряду, в якому суттєву роль відігравала "Сім'я".

Як можна сподіватися, що Сергій Арбузов на посту прем'єра зможе виправити економічну ситуацію в країні? Навіть якщо він захоче, навіть якщо Янукович поставить йому таке завдання... Чи зможе Арбузов?

Не зможе. Тому що для цього доведеться перекрити схеми "Сім'ї". А це неможливо за визначенням - своїми схемами "Сім'я" пожертвує в останню чергу.

Андрій Вишинський

Джерело: Українська правда