Опозиційний Блок як лакмусовий папірець і як виклик для України

Розміщуємо аналітичну статтю Євгена Якунова, присвячену ролі т. зв. Опозиційного Блоку у (гаданих) планах Кремля щодо України та його значення для майбутніх демократичних процесів у нашій країні. Кому така постановка питання здається дивною й штучною, особливо рекомендуємо прочитати весь текст.

 

Євген Якунов. Київ.

Нова опозиція. Гніздо для зозулі

 

... Грати на полі демократів - улюблене заняття диктаторів. Демократія стійка проти прямої тиранії. Але демократія це не воля однієї людини, це процедура. І все, що формально відповідає процедурі, сприймається як прояв народовладдя...

Цим скористався Гітлер, "демократично" захопивши владу в Німеччині та завівши своїх людей до парламенту Австрії для подальшого аншлюсу. Це намагався зробити Янукович, готуючись зійти на трон, це зробив Путін, благословивши "референдуми" в Криму і проводячи вибори "народного зібрання" на окупованих територіях Донбасу.

Є всі ознаки того, що Путін збирається пограти у демократію з Україною.

Вже дуже струнким і доладним виходить ланцюг останніх подій! Поява опозиційного блоку після відмови ПР йти на вибори. Несанкціонована Верховною Радою поїздка депутатів, колишніх прихильників Януковича, до Москви. Обіцянка Путіна визнати вибори. Тези прес-конференції Януковича, що не відбулася, із закликами голосувати за Опозиційний блок. Поява у штабі ОБ Олени Бондаренко, Піховшека та інших ідеологів Януковича. Дивна заміна членів виборчкомів на сході України. Незрозумілий провал Тігіпка, який займав помірно опозиційну позицію.

Контури малюнка у пазлі вже майже впізнанні...

І що найприкметніше: схоже, Порошенко гру прийняв.

Напередодні виборів багато хто з нас сприймав ОБ як якесь непорозуміння, сутінки минаючої ночі, що розсіюються. Не вірилося, що народ знову клюне на проьухлу наживку. Тому, мало цікавилися месиджами ОБ. Єдине, що кидалося в очі: замогильне мовлення по всіх підконтрольних телеканалах про неминуче занурення України в пітьму.

З чим прийшли колишні регіонали в Раду? Поживу для розуму дав виступ на ток-шоу Андрія Куликова кандидата від ОБ Нестора Шуфрича. Ось його основні посили. 1. Визнати вибори 2 листопада до "народних зборів" в ДНР і ЛНР легітимними і почати переговори з владою "новоросії". 2. Визнати, що війну на сході першою почала наша влада, а не Росія. 3. Безглуздо чекати зміни позиції РФ у відповідь на санкції. "Росія безсмертна". 4. Головний перемовник з Росією, який ощасливить нас взимку газом, - Медведчук. 5. Бюджет країни насправді наповнений, але гроші від людей ховають. 6. Навесні більшість у ВР зміниться.

І ще кілька месиджів опозиціонерів, взятих зі ЗМІ.

Михайло Папієв: "На виборах маємо беззаконня влади. Чиниться шалений тиск.". Юрій Павленко (колишній соратник Ющенка): "Наш Блок у парламенті - це запорука цілісності та єдності України". Микола Левченко: "Чекатиму, коли Донецьк знову буде в українській політиці. Якщо Донецька не буде - і мені там робити нічого". Юрій Бойко: "В історії нашої країни ще не було таких брудних виборів щодо опозиції. Візьмемося за виконання нашої програми: скасування пенсійної реформи, відродження слави Донбасу як промислового регіону". Борис Колесников: "Наші псевдодемократи в принципі не здатні на глобальні реформи. Вони точно їх не проведуть". Олена Бондаренко: "А чого, власне, сумувати? Все повернеться на круги своя".

Що в сухому залишку. П'ята колона, яка отримала у Москві обіцянки допомоги від Путіна та втекла від страху, повертається! Як "оплот демократичних цінностей для участі у політичному житті країни, де її пресує антидемократична влада". Це видно з риторики.
Повертаються, якщо і не на коні, то вже точно, не як блудні сини. Вочевидь, Порошенко дав відповідні гарантії Путіну.

Ними рухає віра в те, що повториться 2005 рік, ганебна нездатність демократів об'єднатися і слабка економічна політика. Є і перспектива кадрового резерву: всі сотні або тисячі люстрованих чиновників тісними лавами увіллються в ряди Блоку.
Яке завдання прагне вирішити Путін? Продовжити окупацію України наскільки це можливо і в тій формі, в якій йому дозволять.

Перший етап її почався навесні. Було створено "чорну" зону: повне відділення і приєднання до Росії Криму.

Другий етап - зона, скажімо так, "темно-сіра". Напівсамостійна, ніким не визнана квазідержава "новоросія". Фактично її кордони вже визначені Мінськими угодами. А остаточно вона повинна оформиться на "виборах" 2 листопада. Це вже майже вирішено.

Чи є можливість у Путіна просуватися далі? Воєнними методами, очевидно, ні. Але політичними - так. За допомогою парламентської опозиції, газового тиску і поступок Європи буде спроба протягнути закон про децентралізацію влади. Вже не в "Луганді" - там "влада" давно захоплена. А на нашій території, там, де у ОБ з'явилася підтримка. Це частини Донецької та Луганської областей, контрольовані українськими військовими. Це Харків, Одеса, Запоріжжя. І, як бачимо, навіть частина Дніпропетровщини.

Путін вірить, що ухвалення цього закону призведе до руйнування України, як унітарної держави. Нова регіональна влада витіснить зі свого середовища всіх проукраїнськи настроєних чиновників, обмежить використання державної мови і символіки, встановить культурні та економічні зв'язки з "Лугандою" (вибачте за термін, наша політологія офіційний не придумала, а слово "новоросія" або ДНР з ЛНР язик не повертається вимовляти). І добре, якщо справа не дійде до договору про співпрацю у "військовій сфері".

Як результат, ці регіони залишаться у складі України як "світло-сіра" зона.

Ну і, нарешті, завдання максимум: створення "світло-світло-сірої" зони, майже білої. Яка повинна поширитися на всю Україну. Опозиція шантажем і тиском здатна, на думку Москви, домогтися відтермінування на невизначений час Асоціації з ЄС, зняття питання про членство в НАТО, повернення в енергетичне лоно Росії. "На користь демократії та єдності країни" буде припинено люстрацію, оголошено амністію всім прибічникам Януковича, повернено сходу його квоти в органах центральної влади. Заморозяться всі процеси, розпочаті Майданом, буде розвалено антиолігархічну програму. Символом патріота стане той, хто, говорячи словами Вадима Новинського, вчасно платить податки (і лише!), а його зразком - "економічний націоналіст" (слова Юрія Луценка) Ахметов...

Найсумніше, що ми весь цей дрейф зможемо побачити своїми очима і "оцінити красу гри". Але не посміємо протидіяти. Чому?

А чому пташка годує підкинутих зозулею пташенят, які врешті-решт вб'ють її дитинчат? Тому що її призначення - годувати. А не викидати з гнізда.

Так і з демократією. Відступивши від демократичного протоколу, ми боїмося докорів ОБСЄ, Венеціанської комісії, Бог знає ще кого... Краще дотриматися демократичної невинності і погубити країну, ніж зберегти Україну, але отримати клеймо "фашиста"?
Підкинувши нам чужі яйця, Путін з цікавістю чекає, як ми вигодовуватимемо ката власної незалежності. І граючи з ним в цю гру, ми дуже ризикуємо програти.

Як же бути?

Можна спостерігати за демократичним процесом сповзання країни у "вату", як це робив Ющенко, переконуючи себе в тому, що стоїть на варті демократії. Є і виправдання: мовляв, навіть якщо це вата, то все-таки наша вата, українського розливу! Вата, яка не втекла в ДНР або Росію.

Ну що ж, тут немає нічого смертельного: жили з Шуфричем і Бондаренко стільки років, проживемо ще. Зате тепло буде взимку і газ дешевий. А Європу може вибрати кожен індивідуально. Кинувши зайняте чужими пташенятами гніздо... Га?

Є інший варіант: перевести гру на поле Путіна. Взяти на озброєння його методи.

Кажучи про сценарій повернення окупованих територій Донбасу, Луценко якось пригадав Хорватію, яка відбила зброєю у Сербії Країну. Але він забув згадати, що керував тоді Хорватією Туджман, режим якого багато хто називав фашистським. Щонайменше, він заборонив просербські партії та газети. Через його авторитарні замашки Хорватію довго не приймали в ЄС. Але цілісність країни він відвоював.

І коли пропонують весь цей антиукраїнський "хелловін" заарештувати і посадити, то це можна буде зробити тільки при диктатурі. Інакше їх прокурори випустять, а суди виправдають. І не тому, що безневинні. А тому, що у них є великі гроші на хороших адвокатів. І як ми знаємо, не лише на адвокатів.

Чи хочемо ми освіченого диктатора? Навіть такого, як португальський університетський професор Салазар? Чи не здіймемо галас про нехтування демократичних засад?
Є і третій шлях - досвідченої, розвиненої демократії. Суть його в тому, щоб передбачати і нейтралізувати виключно демократичними процедурами всі спроби як розвалу країни, так і встановлення диктатури. Не можна зводити демократію у культ, вона лише інструмент!

Якщо побачимо, що проголошена децентралізація може призвести до захоплення сепаратистами влади в регіонах, то не варто корчити з себе невинність - проголосуємо за посилення центральної вертикалі! Якщо у Харкові відмовляються проводити люстрацію - ухвалимо поправку до закону: за саботаж 15 років. Якщо правила не дозволяють: змінюємо правила.

Сила демократії в тому, що вона не допускає закостенілості. Що закон для неї не священна корова, спущена згори, а правила співжиття, що встановлюються народом відповідно до потреб.

Цей шлях дуже довгий, вимагає не вуличної демократії, а знань кваліфікованих правознавців, фахівців-крючкотворів, які вміють копітко і самовіддано збирати компромат, здатний упекти бандитів і казнокрадів у в'язниці на тривалий термін.

За допомогою демократії потенційного ворога-сепаратиста, який наряджається у білі шати депутатства, можна довго тримати у, так би мовити, політичних заручниках. Як у древньому Римі тримали в заручниках, надавши почесне римське громадянство, регіональних царків, які мутили воду проти центральної влади. Сплутати по руках і ногах. Змусити грати за нашими правилами.

Адже у будь-якої путінської вати є багато слабких місць: гроші, соціальний статус, влада... Вони, по суті, слабкі гравці. І з ними можна грати. Як і з їх ляльководом. Тільки якщо будемо - не кожен за себе і з шашкою наголо, а розумно і разом.

(Джерело: Укрінформ)

Українська