Україна - СНД: time to say good-bye

Олеся Сафронова

Україна виходить з СНД, створеного в 1991 році як "замінник" СРСР і символ контролю Кремля над колишніми союзними республіками. Політичні наслідки такого кроку: Київ остаточно змінює вектор розвитку і де-факто виходить з-під впливу Росії, яка доклала чимало зусиль, щоб світ сприймав нашу країну як несамостійну державу.

Рада національної безпеки та оборони України заявила про початок процедури виходу країни із Співдружності незалежних держав. Це рішення озвучив секретар РНБО Андрій Парубій 19 березня. Такий розвиток подій був цілком передбачуваним та обумовленим не лише фактом агресії й окупації української території Росією - країною-партнером по Співдружності, але й схваленням цих дій з боку інших партнерів по СНД: Росію відверто підтримували залежні від північного сусіда Казахстан і Вірменія.

Вихід з СНД продиктований ще й історичною необхідністю. Співдружність із самого початку було політичним фантомом. Але фантомом важливим для Кремля, який прагнув зберегти свій сплив на колишні союзні республіки. Москва досить добре набила руку в тому, щоб увесь світ визначав Україну як складову групи " країни СНД", не особливо деталізуючи ні економічних прогнозів, ні політичних перспектив для 45-мільйонної країни в центрі Європи зі своєю промисловістю та природним потенціалом. Хоча сама Україна при кожній нагоді підкреслювала: ми не учасник СНД, оскільки так і не ратифікували Устав Співдружності. Ми - держава-засновник Співдружності, але не більше того.

Дуже важливим є економічний підтекст рішення про вихід з СНД. Якщо політичний символізм ще можна пояснити з геополітичної точки зору, то практична цінність була й залишається під великим питанням. За два десятки років учасники СНД не випрацювали жодного напрямку економічного співробітництва, який був би по-справжньому успішним. СНД об'єднує економіки 11 незалежних держав, але не пропонує їм нічого - ні дієвої зони вільної торгівлі, ні суду, який міг би вирішувати торгові суперечки між країнами, ні тим більше спільної торгівельної політики в третіх країнах. Тому для України міцнішими були двусторонні економічні зв'язки з найбільшими торгівельними партнерами - Росією, Білоруссю й Казахстаном. Всі інші учасники Співдружності проходять як "спільний ринок СНД".

Саме тому економічні наслідки виходу України із Співдружності будуть, швидше за все, мінімальними, й головне завдання уряду зараз - сконцентруватись безпосередньо на двусторонніх економічних угодах.

Була без радості любов

Поки що реалії наступні. Якихось економічних преференцій від статусу держави - засновника СНД Україна не отримувала ніколи. На країни Співдружності припадає майже третя частина всього українського експорту - за даними Держстату, приблизно 22 млрд. дол. на рік. Проте структура постачання багато в чому зумовлена коопераційними зв'язками, закладеними ще радянською економікою. В держави Співдружності ми веземо все ту ж сировину й продукти переробки - номенклатуру, яка дуже сильно залежить від коливань попиту на тому чи іншому ринку. Не випадково будь-який рух чи то фінансової, чи то виробничої кризи в СНД відразу ж відображається на українських експортерах, які втрачають обсяги виробництва. Так, у 2013 році на фоні загальноекономічного спаду в незалежних державах українських експорт в СНД впав, за даними Держстату, майже на 20%, порівняно з 2012 роком. В той час, як експорт в країни ЄС за підсумками минулого року - навпаки, виріс на 3,6%.

При цьому Київ, зв'язаний за руки і за ноги "договірними путами" СНД, регулярно відчуває "дружній" економічний тиск, в першу чергу, з боку все тієї ж Російської Федерації, яка не гидує усілякими торгівельними обмеженнями для українських товарів за принципом миттєвої "політичної доцільності". Процес з різним ступенем інтенсивності проводився протягом двох десятків років, а з 2006 року - з моменту, коли наша країна вперше відверто заявила про можливий вихід з СНД, торгівельні війни зовсім не припинялись.

Піковим за кількістю суперечок став 2013 рік: з цього часу відомий демарш російських митних органів, які застосували в серпні минулого року нові правила огляду українських вантажів. Формально Росія нічого не порушувала, але своїми діями в той же час та в односторонньому порядку ввела повне торгівельне ембарго на українські товари, підкріпивши його багатьма, нерідко необгрунтованими претензіями Росспоживнагляду до якості українського експорту - від підшипників для вантажівок до цукерок. І це при тому, що діючий на той час уряд Януковича-Азарова активно намагався зрушити з мертвого місця роботу договору про зону вільної торгівлі в межах СНД в цілому, і з Росією зокрема.

Як розповів УНІАН віце-президент Торівельно-промислової палати (ТПП) України Сергій Свістіль, у серпні 2013 року від дій російської сторони постраждало не менш як 150 українських підприємств. "Це були заходи, скажемо так, неофіційного характеру - прийшла вказівка в митні органи призупинити оформлення й перевести Україну до іншої категорії з ризиків, - пояснив Свістіль. - Існує система з керування ризиками, яка дозволяє російській стороні проводити відповідні перевірки, й вони були проведені. Перевірялись наші сертифікати походження, вивантажувалась уся продукція, знялись усі преференції з угоди про зону вільної торгівлі, але все це, з точки зору пояснень Росії, прив'язувалось до системи керування ризиками".

А Федерація роботодавців України підрахувала, що втрати українських експортерів від дій російських митників за декілька серпневих днів становили 2,5 млрд. дол.

"СНД перестало бути регулятивним органом в сукупності держав. Це - фактично клуб, де обговорюються якісь питання. А оскільки все утверджується виключно консенсусом, то конкретні рішення практично не приймаються - ні в політичному, ні в економічному плані", - підкреслив у коментарях УНІАН президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий.

За словами економіста, після входження в СНД, Україна дуже швидко перейшла до двусторонніх відносин, в тому числі й з Росією. "Всі узгодження фактично відбуваються на двусторонній основі. Тому СНД - можливе місце для обговорення загальних планів, але позиції дуже різко відрізняються. СНД - це розмовний жанр, а тому негативних наслідків виходу країни із Співдружності не буде", - переконаний Лановий.

З ним погоджується й директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин. "Вихід України з СНД жодним чином не вплине на економіку країни. Якби про вихід не заявили так голосно, то ніхто б і не помітив", - переконаний експерт.

На його думку, немає сенсу представлятись якоюсь організацією, яка жодним чином не сприяє нормальній діяльності її членів, а приховуватись можливим порушенням коопераційних зв'язків внаслідок виходу із Співдружності тут недоречно. "Порушення коопераційних зв'язків - то й що? Комусь буде соромно? Я не знаю напряму економічної політики, який би розвивався завдяки тому, що Україна стала членом СНД", - сказав експерт.

Розлука буде без печалі

Представник уряду України при Євразійській комісії Віктор Суслов менш категоричний в оцінках. На його думку, наслідки рішення про вихід з СНД можуть бути серйозними, а їх економічну складову ніхто не прорахував. "Рішення, на жаль, доводиться новій владі приймати дуже швидко, й вони керуються політичною ситуацією, яка склалася. Економічні наслідки тих чи інших рішень ніхто не встигає опрацювати", - зазначив Суслов в коментарях УНІАН.

Він розповів, що в Угоді в рамках СНД передбачена процедура виходу із зони вільної торгівлі, яка передбачає, що ще рік після виходу із Співдружності країна може здійснювати діяльність в межах зони вільної торгівлі. Що буде потім - потрібно думати. Так само, як потрібно думати і про наслідки страти статусу спостерігача у Митному Союзі. "Україні дуже вигідно знаходитись у зоні вільної торгівлі СНД, й хочеться вірити, що певний період часу Україна ще зможе в ній працювати, доки будуть переорієнтовані поставки. Але елемент членства в ЗНТ є елементом членства з СНД. Окрім цього, очевидно, буде анульовано й Меморандум, який було підписано в травні минулого року між керівництвом України та Євразійською економічною комісією, про статус спостерігача в МС. Це - також питання глобальної політики", - зауважив Суслов.

Своєю думкою поділився й глава ради підприємців при Кабміні, президент "Української аграрної конфедерації" Леонід Казаченко. За його словами, обсяг втрат від виходу України з СНД не буде значним, проте зараз необхідно продумати міри захисту для тих підприємств, які повністю або частково орієнтовані суто на російський ринок і не можуть в силу технологічних причин миттєво переорієнтуватись на Європу. "Думаю під це можна розробити спеціальні програми фінансування, роки на два, сформувати внутрішній попит з боку українських компаній", - зазначив Козаченко. При цьому він підкреслив, що втрачати російський ринок не хотілося б, а тому варто уважно вивчити можливості для маневру й визначити ті напрямки, за якими співробітництво України з Росією було б незамінним для самої Росії.

Втім, поки що Росії вигідно шукати як раз причини для нових економічних сварок, але жодним чином не кооперації. Не встигло керівництво України оголосити рішення стосовно СНД, як на українсько-російському кордоні знову виникли раптові труднощі: 20 березня в північ Федеральна митна служба Російської Федерації під приводом боротьби з тероризмом ввела обмеження на пропуск українських товарів на всіх пунктах автомобільного пропуску на українсько-російському кордоні. За лічені хвилини черга на окремих пропусках збільшилась до 150 вантажівок. Українські митники вимушені були вирішувати ситуацію "на місці", а також викликали на переговори російських колег. До обіду четверга, 20 березня, ситуація вирішилась: рух автотранспорту було відновлено. Як повідомили УНІАН в прес-службі Міністерства доходів і зборів, кордон залишається під постійним контролем. Проте митні служби не в змозі спрогнозувати розвиток подій та виключити повторення того, що сталося, в майбутньому.

Що в цій ситуації робити? Бізнес підказує: звертатись до СОТ. "Такі кроки виходять за межі участі Росії у Всесвітній торговій організації, це - безумовно. Також потрібно терміново ставити питання про необхідність розгляду цих торгівельних суперечок на рівні СОТ, учасниками якої є і Україна, й Росія", - підкреслив віце-президент ТПП Сергій Свістіль.

Іншого вибору в України не залишилось.

Джерело: УНІАН

Українська